Воложити, жу, жиш, гл.

1) Дѣлать влажнымъ. Аф. 320.

2) Колотить, трепать. Доти їх (панів києм) воложив, аж поки…. Мнж. 76. Всі надо мною як завиють (собаки), давай воложити гуртом! Алв. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 250.