Воздух, ху, м.

1) = Повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926.

2) Воздухъ (церк. утв.). Ном. № 14182. Ум. воздушок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 248.