Вовкулак, ка, вовкулака, ки, м. Оборотень, принявшій видъ волка. Перекинувсь через пеньок…. і зробивсь вовкулакою і побіг у ліс. ЗОЮР. II. 35. Як у полі на могилі вовкулак ночує. Шевч. 324.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 245.