Власник, ка, м.

1) Собственникъ, владѣтель. Желех.

2) Властитель, довѣренное лицо властителя? і прошу я царя хана і цариці ханиці і власників їх…. (Заговоръ). Чуб. І. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 244.