Виїздити, джу, диш, сов. в. виїхати, їду, деш, гл.

1) Выѣзжать, выѣхать. Щодня їдні виїздили, другі приїздили. Стор. МПр. 67.

2) Только несов. в. Объѣзжать (коня).

Виїздити, джу, диш, гл. Изъѣздить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 161.