Вичитувати, тую, єш, сов. в. вичитати, таю, єш, гл.

1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. І. 92). І ще багацько…. звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. І. 289.

2) Произносить, произнести при чтеніи. Як його вичитувать треба? О. 1862. І. 69.

3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почт вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 199.