Вихитувати, тую, єш, сов. в. вихитати, таю, єш, гл.

1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала.

2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 196.