Витупкати, каю, єш, гл.

1) = Витупати 2.

2) Добыть хожденіемъ. Витупкав йому добру парафію. Св. Л. 308.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 195.