Витрушувати, шую, єш, сов. в. витрусити, шу, сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371.

2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у.

3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 195.