Виторочувати, чую, єш, сов. в. виторочити, чу, чиш, гл.

1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех.

2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю. Вх. Лем. 398.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 193.