Вистилати, лаю, єш, сов. в. вислати, стелю, лиш, гл.

1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. Мет. 94.

2) Разстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала. Грин. ІІІ. 413.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 190.