Виселяти, ля́ю, єш, сов. в. виселити, лю, лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 185.