Висвічувати, чую, єш, сов. в. висвітити, чу, тиш, гл.

1) Только несов. в. Свѣтить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. І. 145. Рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом. Мир. ХРВ. 50.

2) Пояснять, объяснять, объяснить.

3) Въ картахъ: вскрывать, вскрыть козыря.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 184.