Вирядка, ки, ж. Снаряженіе въ дорогу. Ото ж як він їхав туди, то мати Позичила у мене на вирядку грошей. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 184.