Вирло, ла, с.

1) Дышло коннаго привода.

2) Длинный рычагъ, которымъ поворачиваютъ вѣтряныя мельницы. Рк. Левиц.

3) Ямка? Комін і грубка — се були чорт вирла в печищі. Г. Барв. 20.

4) мн. Ви́рла. Глаза на выкатѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 182.