I. Виривати, ва́ю, єш, сов. в. вирвати, рву, веш, гл.

1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853.

2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Н. п.

II. Виривати, ва́ю, єш, сов. в. вирити, рию, єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті. Рудч. Ск. І. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 181.