Випручувати, чую, єш, сов. в. випручати, чаю, єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його…. Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 180.