Виполювати, люю, єш, гл. Добыть на охотѣ. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75.

Виполювати, люю, єш, сов. в. виполоти, лю, леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса…. виполов його гарно. Рудч. Ск. І. 54.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 178.