Випинати, на́ю, єш, сов. в. випнути и вип’ясти, пну, неш, гл.

1) Выставлять, выставить впередъ, выпячивать, выпятить.

2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки…. однак не розгледів. Стор. МПр. 52. Вип’яв очі — неначе ті баньки. Ном. № 6597.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 175.