Випалювати, люю, єш, сов. в. випалити, лю, лиш, гл.

1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? Рудч. Ск. І. 94.

2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік. Стор. МПр. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 175.