Виорювати, рюю, єш, сов. в. виорати, рю, реш, гл.

1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле. Мет. 274.

2) Находить, найти въ землѣ при паханіи. Не чув, щоб хто росказував, що в полі виорують лина. Рудч. Ск. І. 165.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 174.