Винагороджувати, жую, єш, сов. в. винагородити, джу, диш, гл. Награждать, наградить. Я вас винагороджу…. — Подивись на його: ще й винагороджувати хоче. Рудч. Ск. II. 160. Дак чим же тебе за твою службу винагородити? Г. Барв. 196.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 172.