Вимотувати, тую, єш, сов. в. вимотати, таю, єш, гл.

1) Выматывать, вымотать.

2) Добывать, добыть мошенничествомъ. Що вибреше, що вимота, то те й його. Рудч. Ск. II. 190.

3) Выпутывать, выпутать изъ бѣды. Йому аби тих вимотати, а сам викрутиться. Св. Л. 159.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 172.