Вимовчати, чу, чиш, гл.

1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже…. Рудч. Са. I. 208.

2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 171.