Виляти, ля́ю, єш, гл.

1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181.

2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно…. трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. ІІІ. 197.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 169.