Вилюжка, ки, ж.

1) Волнистая линія, — напр. въ орнаментѣ писанокъ. КС. 1891. VI. 370.

2) Искривленіе. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 169.