Викрутень, тня, м.

1) Извилина. Мо’ в їх земля при купі, а в нас викрутні. Канев. у.

2) Плутня. Викрутнями перебувається. Ном. № 817.

3) Изворотливый человѣкъ. Бач, який викрутень. Ном. № 3019.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 165.