Викорінювати, нюю, єш, сов. в. викоренити, ню, ниш, гл.

1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками…. так усе викоренила. Г. Барв. 428.

2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки. К. Псал. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 164.