Виколювати, люю, єш, сов. в. виколоти, лю, леш, гл.

1) Выкалывать, выколоть. Темно, хоч око виколи. Ном. № 586.

2) Колоть, переколоть всѣхъ. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола. Ном. № 3827.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 164.