Викладати, даю, єш, сов. в. викласти, ду, деш, гл.

1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. Ном. № 10629.

2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости. Шух. I. 309.

3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави. Н. п.

4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає. Гол. ІІІ. 430.

5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі. МВ. ІІ. 21.

6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав. Ном. № 9650.

7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу. Ном. № 13066.

8) = Валашити, вивалашати.

9) Смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать. Вх. Лем. 397.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 163.