Виживати, ва́ю, єш, сов. в. вижити, живу, веш, гл.

1) Проживать извѣстное время. Сяк-так, аби вижити. Ном.

2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра. Мет. 50.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 159.