Видно нар. = Видко.

1) Ой не видно його дому, тілько видно грушу. Мет. 6.

2) Видно, хоч голки збірай. Ном. № 592. Ум. Видненько, виднесенько, виднечко.

3) Также: видно. Повидимому, вѣроятно. Нехай дурні собі пустують; у них видно жуки у голові. Гліб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 157.