Видавати, даю, єш, сов. в. відати, дам, даси, гл.

1) Выдавать, выдать; отпускать, отпустить. Мусила йти з ключами до комори видавати провизію на обід. Левиц. І. 363.

2) Давать, подавать, подать (о кушаньяхъ). Уміла готувати, та не вміла видавати. Рудч. Ск. II. 192.

3) Отдавать, отдать замужъ. Видає мене мати за старого заміж. Шевч. 15. Четверту доньку видала вже за дударчика. Гол. ІІІ. 463.

4) Давать, дать, родить. Копа видав по четверті зерна.

5) Издавать, издать (книгу).

6) = Видаватися 4. Воно так само видає все яснішим та більшим. Ком. II. 89.

7) Говорить, сказать, представить. Смішне що небудь видать, мов у школі вчилась. Мкр. Н. 35.

8) — муштри. Производить ружейные пріемы. Чемеричка наряжалась в руб’я як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка; та халяндри, чмутовиха, для сміху скакала, — ся, копистку взявши в руки, муштри видавала. Мкр. Н. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 155.