Вигоювати, гоюю, єш, сов. в. вигоїти, гою, їш, гл.

1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював. Стор. II. 61.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 154.