Вигоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́горіти, рю, риш, гл.

1) Выгорать, выгорѣть. Каганець вигорів. Вигорів увесь Батурин.

2) Выгорать, выгорѣть; желтѣть и сохнуть отъ сонца. Городи такі високі, що все вигоряє. Кіевск. у. Паша вигоріла до коріня. Стор. І. 50.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 154.