Виговорювати, рюю, єш, сов. в. виговорити, рю, риш, гл.

1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Стор. І. 238. Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав. Г. Барв. 292.

2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять. Ном. № 7810.

3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). КС. 1883. VII. 587. Виговорити…. рабу Божому (уроки). Мнж. 152.

4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. См. Виговоряти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 153.