Вивіряти, ря́ю, єш, сов. в. вивірити, рю, риш, гл.

1) Провѣрять, провѣрить. Зміев. у. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. Староб. у.

2) Испытывать, испытать, извѣрить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Мил. 75. Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою. К. Псал. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 149.