Вивірчувати, чую, єш, сов. в. вивертіти, рчу, тиш, гл.

1) Высверливать, высверлить, вывертѣть.

2) Разматывать, размотать изъ чего-либо. Приїхали, він вивертів із рядна і поклав на столі (хліб). Рудч. Ск. І. 180.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 149.