Виваляти, ляю, єш, гл.

1) Повалить все или многое. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево. ЗОЮР. II. 204.

2) Вывалять, обвалять во что, испачкать какимъ-либо сыпучимъ веществомъ. Упустив хлібу виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?

Виваляти, ля́ю, єш, гл. = Вивалювати. Пусти, суко, враз до хати, щоб двері не виваляти. Лукаш. 114.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 148.