Вив’язувати, зую, єш, сов. в. вив’язати, жу, жеш, гл.

1) Развязавъ мѣшокъ, узелъ и т. п., вынуть оттуда. Почали з рушників усячину вив’язувати. Г. Барв. 65.

2) Связывать, связать. Червону калину в пучки вив’язують. Ви́в’язати невід. Связать неводъ. Мнж. 24.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 151.