Веселка, ки, ж.

1) Радуга. Маркев. 16.

2) — вонюча. Раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. І. 131.

3) — чортова. Раст. Phallus, caninus L. ЗЮЗО. І. 131. Ум. Веселонька, веселочка. Роскажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 142.