Вершок, шка, м.

1) Ум. отъ верх.

2) Дно шапки съ наружной стороны.

3) Верхняя часть очіпка. КС. 1893. XII. 449. Вас. 191.

4) Та часть курительной трубки, въ которую кладется табакъ. Шух. І. 276.

5) Истокъ рѣки. Де річка Лива взяла свої вершечки.

6) Вершокъ. Лисина у шість вершків. Ном. № 13942.

7) Сливки; сметана. Зо всіх гладишок чисто було вершечки поз’їдаю, наче той кіт. Г. Барв. 356. См. Верхнина. Ум. Вершечок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 141.