Верховий, а, е.

1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових. Макс.

2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові. К. ЧР. 74.

3) Верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ. О. 1862. V. Кух. 37.

4) Верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды. Грин. ІІ. 86.

5) Верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ. Херс.

6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила? Мкр. Г. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 140.