Верещати, щу́, щи́ш, гл. Рѣзко, пронзительно кричать, визжать, пищать. І кричить, верещить, против діда не мовчить. Н. п. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні до кухні її тащить. Ном. № 1222.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 136.