Вартувати, ту́ю, єш, гл.

1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб.

2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 128.