Вартовий, а, е.
1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. МПр. 73.
2) = Вартівник. ЗОЮР. І. 159. К. ЧР. 389.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 128.
а
б
в
ґ
г
д
е
є
ж
з
и
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Вартовий, а, е.
1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. МПр. 73.
2) = Вартівник. ЗОЮР. І. 159. К. ЧР. 389.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 128.