Вартовий, а, е.

1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. МПр. 73.

2) = Вартівник. ЗОЮР. І. 159. К. ЧР. 389.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 128.