Варта, ти, ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав— не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. 312. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. Рудч. Чп. 87. На варті. На часахъ. Ходять по двору на варті. ЗОЮР. І. 248. Ум. Вартонька.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 127.