Валяти, ля́ю, єш, гл.

1) Валить, сваливать, опрокидывать. Чорт росердився, налітає і хату валяє. Рудч. Ск. II. 116. Буйний вітер в полі повіває, бідного козака із ніг валяє. АД. І.

2) Валять (сукно).

3) Бить, сбивать (съ дерева).

4) Пачкать, марать. Помалу ступайте, пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. ІІІ. 34.

5) — коней. Выхолащивать лошадей. Шух. І. 211.

6) Испражняться. Мнж. 122.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 125.