Валити, лю, лиш, гл.

1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639.

2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить.

3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 142.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 124.