Вакувати, ку́ю, єш, гл.

1) Быть бездѣятельнымъ (вообще), находиться въ бездѣйствіи.

2) Оставаться невоздѣланнымъ (о полѣ). Радом. Ананьев. у.

3) Терять время, ничего не дѣлать. Чи ще ж тобі катерга турецька не ввірилася…. Щоб ти назад завертався та дні вакував. АД. І. 130.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 123.